Корекційно-реабілітаційна робота

Кожна дитина по своєму унікальна і потреби кожної дитини специфічні. Кожна дитина становить незмірну цінність для своїх батьків,родичів, а всі діти разом-неоцінний скарб суспільства. Діти народжуються для любові, для щастя. Але на жаль як підтверджує життя в нашій країні, як і в усьому світі спостерігається тенденція зростання кількості дітей-інвалідів.З самого початку свого життя дитина з обмеженими фізичними можливостями потрапляє у нерівні умови. У неї мало шансів самостійно віднайти та зайняти своє місце в суспільстві.  Допомогу  повинні надати ми, найближчі  люди, які  знаходяться  поруч.

Такий державний заклад реабілітаційної допомоги дітям діє вже тривалий час і має гарну матеріально-технічну бази та досвідчений штат працівників, це НВК №34. Дитина-інвалід може бути здатною та талановитою, як і її однолітки, які не мають проблем зі здоров’ям , але свої дарування розвити їх, приносити користь суспільству, заважає нерівність можливостей. Ось тут на допомогу приходять чарівники дитячих душ-фахівці НВК №34.В закладі  віє  теплом, затишком, любов’ю  тут створенні  умови для всебічного розвитку, засвоєння дітьми-інвалідами  знань, умінь і навичок з метою підготовки їх до здобуття дошкільної освіти, початкової  освіти, з урахуванням рекомендацій лікарів.

Надається кваліфікована допомога дітям-інвалідам у здійсненні корекції психофізичного розвитку за індивідуальною програмою реабілітації та залученням до участі в цій програмі батьків  (або) законного представника. Постійно відбувається підготовка батьків дітей-інвалідів до продовження реабілітаційного процесу з дітьми-інвалідами поза межами НВК. Робота закладу спрямована на комплексну соціальну, психологічну, педагогічну та інші види реабілітації. Адже тут з дітьми  займаються фахівці своєї справи за спеціальними програмами та методиками.

Вибір пріоритетних напрямків реабілітації  залежить від ряду взаємопов’язаних і взаємообумовлених соціально-психологічних, фізіологічних та соціокультурних факторів: категорії функціонального обмеження і обмеження життєдіяльності дитини; віку дитини; її зовнішнього вигляду (наявності дефекту зовнішності); психофізичних можливостей дитини; реакції батьків на інвалідність дитини, динаміки інвалідності; реакції найближчого оточення (родичів, батьків) на інвалідність дитини; віку батьків, їхньої емоційної зрілості; віросповідання батьків; соціокультурного і соціоекономічного статусу сім’ї; наявності в сім’ї інших дітей (інвалідів чи не інвалідів); місця проживання та інфраструктури (місто, сільська місцевість, багатоповерховий будинок тощо); наявності соціальної служби для надання соціальних послуг. Вагомий акцент при рішенні проблем дітей – інвалідів в НВК №34 зміщується в бік реабілітації, яка перш за все спирається на соціальні механізми компенсації і адаптації. Діагнози – не вирок. Веселі, розумні і дуже віддані,це – діти-інваліди. Завітавши до групи соціальної реабілітації можливо бачити, як дітвора старанно кладе пакетики з чаєм до чашок. Потім іграшковими ложками насипає цукор.

-Саша, давай клади три ложки цукру!  Саша дуже любить солодке!

І нарешті вихователь  Лена наливає окріп. Це – заняття з чаювання у групі де навчаються діти з розумовою відсталістю.

Тепер дев’ятилітня  Саша  може сама чайну церемонію провести не тільки в садочку, а й вдома зустрічаючи гостей.

У Владіка – ДЦП. Це один з найпоширеніших діагнозів у закладі. У семирічного Діми – все набагато складніше. Він не ходить і не розмовляє. Багато часу знаходиться  на руках у виховательки Наташі.

Його ліки – у цій зеленій мисці з водою та піском. Психолог Тетяна кладе у воду маленькі кульки. Діма має знайти ці іграшки своїми ручками.

Гра, яка дає дитині надію на нормальне життя. Ось так, витягаючи іграшки з води, від тренує маленькі пальчики. Після «водних процедур» з психологом діти  поспішають до іншої кімнати – на лікувальний масаж. Тут інструктор ЛФК Галина розминає хлопчику ніжки і ручки. Діма лежить мовчки, не вередує. А потім – підтягування. Спочатку лежачи на спині. Згодом – на животі. І найцікавіше для Діми – катання верхи на величезному м’ячі.

Інші діти займаються лікувальною  фізкультурою. Присідають з палицею і на тренажерах рекорди встановлюють. Це потрібно для того, щоб м’язи ліпше розвивалися. Наймолодші, такі як Кіра, – масажуються. У дівчинки – проблеми з мовленням. Ось тут приходять кваліфіковані спеціалісти , вчителі-дефектологи, які є в кожній групі.

Самоактуалізація і соціалізація неможливі без розвитку креативності особистості, виявлення і розвитку творчого потенціалу. Йдеться як про творчий підхід до життя, так і про компенсаторний вплив мистецтва на особистість. Тому в практиці соціальної роботи використовуються такі методи роботи, як арттерапія, конкурси і фестивалі художньої творчості дітей.

Завдяки зусиллям директора Шрамко Людмили заклад для реабілітації забезпечений різноманітними тренажерами, фізіотерапевтичною апаратурою, а яка чудова сенсорна кімната, кулькова  ванна. Сюди ходять діти  з синдромами Дауна, ДЦП та аутизмом.

Духом взаємодопомоги пронизаний весь заклад . До виховного комплексу приходять батьки, яким необхідно позбутися соціальної ізоляції, фрустрації, емоційного виснаження, поділитись своїм горем, знайти надію на поліпшення свого становища. І як говорить  директор НВК№34 Людмила Шрамко:   «Жодна  матір і батько не виходить з цього закладу, поки не вирішується питання  родини.»  Тому для участі в роботі взаємодопомоги сім’ям  відбираються батьки-волонтери, які мають необхідні якості й риси: позитивні цінності і прийняття дітей-інвалідів; інтерес до спілкування з іншими батьками; готовність взяти участь у всіх навчальних сесіях; обізнаність за реакцією батьків на інвалідність дитини; готовність допомогти батькам, у яких дитина має іншу ваду, ніж їхня. З цією метою для батьків  проводяться  тренінги з формування чутливості до потреб інших, забезпечення базовою системою комунікації та специфічною інформацією щодо різнобічних станів і ресурсів обслуговування, що є в наявності закладу.

Сім’ї дітей-інвалідів забезпеченні транспортними послугами (до місця розташування НВК та до місця проживання дитини-інваліда).  Мікроавтобусом здійснюється перевезення дітей до закладу і додому, до соціальних установ,екскурсії містом.

Допомога дітям-інвалідам, які навчаються і виховуються в закладі, забезпечується завдяки тісній співпраці педагогічного колективу з родинами дітей, соціальними установами, благодійними фондами. В цьому закладі панує  головна  політика “відчинених дверей” , надається допомога дитині безболісно перейти у доросле життя,.